Мертвецький Великдень: історія "свята" й чому в цей день не можна було ходити навіть до церкви

Великдень українці відзначають як одне з найбільш світлих і важливих християнських свят. Проте, окрім звичайного, у народній традиції існує ще й Мертвецький Великдень. Це "свято", яке асоціюється з містифікацією та загадковістю, відігравало значну роль у житті наших предків й передбачало величезну кількість забобонів. Що це за день і які традиції пов'язані з Мертвецьким Великоднем в інтерв'ю РБК-Україна розповіла кандидатка історичних наук та етнологиня Інституту народознавства НАН України Анастасія Кривенко.

Мертвецький або Навський Великдень: походження та суть "свята"

Термін "Мертвецький або Навський Великдень" має стародавнє коріння. Він походить від староукраїнського слова "нав", що означає "мертвий" або "домовина". У цей день, який припадає на наступний четвер після Великодня, за віруванням наших предків, мерці виходили із могил, щоб святкувати.

Мертвецький Великдень супроводжувався численними обрядами та заборонами, яких треба було обов'язково дотримуватись. Наприклад:

• заборонялося відвідувати цвинтарі й церкви: вважалося, що в цей день там панують мерці, тому краще було уникати цих місць;
• люди також вважали, що роботи на городах чи в саду у Мертвецький Великдень можуть викликати гнів померлих і спричинити нарости на кістках;
• також у цей день варто було уважно обирати сказані слова й уникати обіцянок, які не можна виконати, адже в іншому разі мертвих можна було привернути до себе.

Крім того, існували різноманітні містичні повір'я. Наприклад, українці вважали, що в цей день можна почути дзвони з могил. Це означало, що мерці святкують Великдень. Однак, якщо їм заздалегідь принести частування, вони будуть лояльно ставитися до людини й навіть зможуть допомогти.

Також вважалося, що у цей час нечиста сила може зайти навіть до церкви. Там вона собі записує грішників і переслідує їх після церковної служби, зустрічає ввечері на дорогах чи мостах.