Прийнято думати, що прямо вказує на українські прізвища закінчення на "- ко". Наприклад, Петренко, Іваненко, Бондаренко тощо. Це, дійсно, так, але не завжди. Насправді корінні українські прізвища можуть мати й інші закінчення та навіть форму - розповідаємо, як це визначити.
Раніше ми також розповідали, які найпоширеніші прізвища в Україні - можна пошукати своє, - повідомляє Unian.
Які прізвища суто українські - як визначити за закінченням
Закінчення прізвища "- ко" та "- енко" - одне з дуже поширених в Україні. Саме за цією ознакою найчастіше й можна визначити українську національність - наприклад, Мірошниченко, Костенко, Павленко та інші.
Закінчення "- ко" і "- енко" трансформувалися з більш ранніх родових імен і позначали, що це син (або дочка) певної людини. Наприклад:
- син або дочка Василя - це Василенко;
- син Грицька - Гриценко;
- коваля - Коваленко;
- мірошника - Мірошниченко тощо.
Водночас говорити про те, що прізвища на "- ко" та "- енко" суперпопулярні в Україні - неправильно. Виявляється, найвищий їхній показник у Чернігівській області - 30%, а у Львівській їх лише 4%. Хоча, якщо брати загалом по Україні, то переважають саме на "- ко".
Друга ознака, за якою можна впізнати корінного українця, - це закінчення прізвища "- юк" та "- ук". Наприклад, Бойчук, Кондратюк, Марчук тощо.
Ці закінчення, а правильніше сказати, суфікси, є рівноважними із закінченнями на "- ко". Таке чергування звуків утворилося через різні закінчення основ, до яких приєднувався суфікс, що був найбільш милозвучний.
У Волинській, Рівненській та Житомирській областях мешкає близько 30% носіїв таких імен. Зустрічаються вони по всій території України, але найменше їх - у Сумській області, лише 1,3%.
На третьому місці - українські прізвища на "-ський", "-цький", "-зький". Заведено думати, що такі закінчення свідчать про польське походження, але це не так. Вони є в багатьох слов'янських народів, а вирізняє їх саме географічне походження: наприклад, Уманський - з Умані, Черкаський - з Черкас, Ніжинський - з Ніжина і т.д.
Найпоширеніші подібні імена в Миколаївській області, найменше їх (що трохи дивно) - у Закарпатській.
І, нарешті, є також прізвища-імена - тобто, ті, які є іменниками . Серед таких - Лелека, Куниця, Ворона, Дуб тощо. Вони більш-менш рівномірно поширені в Україні, трохи більше - у Закарпатській та Полтавській областях.