"Алло" – це слово, яке ми вживаємо щодня, коли відповідаємо на телефонний дзвінок, але чи замислювалися ви, звідки воно взялося і чому саме воно стало міжнародним стандартом телефонного привітання? Хоча сьогодні це звучить буденно, історія слова "алло" має цікаве коріння і пов'язана з винаходом телефону, розвитком телефонії та відомими винахідниками.
Історія появи слова "алло"
Датою "народження" знаменитого "алло" можна вважати 1877 рік. На той час винахідник телефону Александер Грем Белл шукав відповідне слово для привітання під час телефонної розмови. Потрібно було придумати щось коротке й чітке, щоб одразу привертати увагу співрозмовника. Белл запропонував використовувати морське вітання "ехой", яке традиційно вживалося британськими моряками для заклику уваги на кораблях і означало "ей, хто там?".
Проте "ехой" так і не стало основним варіантом, хоча Белл активно намагався його популяризувати. Справжній прорив відбувся завдяки іншому винахіднику – Томасу Едісону, який не лише вдосконалив конструкцію телефонів, але й запропонував альтернативний варіант привітання – "алло" (англ. hullo). Це слово було видозміненим варіантом слова "hello" ("привіт"), яке на той час вже існувало у вжитку. Едісон вважав, що "hullo" легко чути і воно важко сплутати з іншими словами, що було важливим для перших телефонів, які часто спотворювали звук.
У своєму листі до голови телефонної компанії міста Піттсбург Едісон аргументував, що це слово є ідеальним для телефонного вітання. Воно чітке, зрозуміле і добре розпізнається навіть при низькій якості звуку. Пропозиція Едісона швидко здобула підтримку, і його варіант привітання витіснив пропозицію Белла з вигуком "ехой".
Як "алло" стало міжнародним стандартом
Завдяки популяризації телефонії у всьому світі, слово "алло" (або його варіанти) стало використовуватися в багатьох країнах як стандартне телефонне привітання. У франкомовних країнах це слово набуло форми "алло" через відсутність звука "х" у французькій мові, звідки це привітання поширилося далі.
Інші версії походження слова "алло"
Існують і інші цікаві версії походження слова "алло". Наприклад, деякі дослідники вважають, що воно могло бути варіацією французького слова "allons", яке означає "підемо" або "ну, почнемо". Інші припускають, що слово походить від вигуку пастухів "hallo", яким вони скликали овець. Ще одна гіпотеза стверджує, що "алло" є спотворенням угорського слова "hallom", яке перекладається як "я тебе чую". Ця версія пов'язана з угорським вченим Тівадаром Пушкашем, який зробив великий внесок у розвиток телефонних мереж і був засновником "Телефонної служби новин" – одного з перших медіа-проєктів на базі новітніх технологій.
Як вітаються по телефону в різних країнах
Попри те, що "алло" закріпилося в багатьох країнах світу, кожна культура має свої особливості вітання під час телефонної розмови. Наприклад:
- У Німеччині, піднімаючи слухавку, заведено називати своє ім'я.
- Італійці використовують слово "пронто" (що означає "готовий").
- Греки кажуть "паракало", а іспанці – "діга", що перекладається як "говоріть".
- У Туреччині поруч з англійським "алло" часто використовують слово "ефенді".
- В Португалії кажуть "істоу", що означає "я тут".
- В Ізраїлі телефонне вітання звучить як "шалом" (що означає "мир").
Ще цікавіше в Азії. В Японії під час телефонної розмови прийнято говорити "моші-моші", китайці кажуть "вей", а в Кореї – "ебосеє".