Постановка діагнозу “пієлонефрит гострий” ускладнюється пізніми зверненнями пацієнтів, які не в змозі самостійно виявити перші симптоми патології через їхню змазаність. Гострий пієлонефрит – це запалення нирок, що проявляється в порушенні їх фільтраційної та видільної функцій. За відсутності лікування гостра форма захворювання досить швидко переходить в хронічну1. Гострий пієлонефрит, саме через розмитість своїх симптомів, потребує пильної уваги.

Причини гострого пієлонефриту

Найпоширенішим фактором, що провокує появу гострого пієлонефриту, є бактерії — кишкова паличка або стафілококи. Крім того, серед основних чинників патології нефрологи виділяють такі причини2:

  • супутні хронічні захворювання;
  • хірургічні маніпуляції, зокрема з установки катетера;
  • порушення уродинаміки.

У чоловіків з віком відбувається збільшення простати, внаслідок чого може здавлюватися уретра, уповільнюється відтік сечі. Жінки через анатомічні особливості схильні до потрапляння патогенних мікроорганізмів у сечовий міхур, а під час вагітності через збільшення матки в них порушується виділення сечі. Всі ці фактори сприяють розвитку патології.2

Прояви гострого пієлонефриту

При виникненні таких симптомів потрібно обов’язково звернутися до лікаря за подальшою діагностикою, оскільки самолікування становить загрозу життю3:

  • болі у попереку різної інтенсивності;
  • слабкість та запаморочення, загальна недуга;
  • прискорене сечовипускання, часті безрезультатні позиви;
  • зміна кольору сечі, яка має виражений неприємний запах;
  • нудота і блювання;
  • лихоманка або озноб, підвищення температури тіла.

Лікар інтерпретує аналізи, проведе УЗД, у разі необхідності призначить урографію та комп'ютерну томографію.

Лікування та профілактика гострого пієлонефриту

В період загострення патології важливо покращити бактерицидні та фізико-хімічні властивості сечі пацієнта, швидко зняти запалення та нормалізувати сечовипускальні процеси. Для усунення патогенної мікрофлори при пієлонефриті лікарі зазвичай призначають антибактеріальну терапію, дія якої посилюється застосуванням фітопрепаратів. Значними перевагами таких засобів є їх ефективність при мінімальній кількості протипоказань та можливість тривалого використання.3 Крім того, спеціаліст дасть рекомендації щодо корекції способу життя, харчування та дотримання правил гігієни.

Важливою мірою профілактики гострого пієлонефриту є своєчасне лікування супутніх хронічних захворювань, наприклад, сечокам’яної хвороби.


Литература:

  1. Гострий та хронічний пієлонефрит: стан проблеми та шляхи зниження захворюваності. О.Н. Сігітова, Е.В. Архипов. Вісник сучасної клінічної медицини 2008 Том 1.
  2. Курило Л.В. Ацетонемический синдром: болезнь или образ жизни // Здоровье Украины. — 2008. — № 6. — С. 2-3.
  3. Образцов И.Г., Антонов С.М., Бердова Т.Л., Гамзин С.Ю., Решетникова Т.Н., Левчик Л.С. Опыт клинического применения препарата Канефрон Н для профилактики ранних лучевых циститов у больных со злокачественными новообразованиями органов малого таза // Здоровье Украины. — 2005. — № 6(115). — С. 1-2.