Купальні костюми довгий час залежали від суспільних норм, що вимагали від жінок відповідати патріархальним стандартам. Десятиліття пішли на те, щоб домогтися права купатися без корсетів та капелюшків.

У серіалі «Наполеон» Жозефіна де Богарне, фліртуючи з генералом Бонапартом, розповідає, як в дитинстві купалася оголеною. За словами Жозефіни, річка їй служила ванною. Навіть сьогодні слова Жозефіни могли б прозвучати занадто відверто, але насправді в Європі довгий час річки замінювали ванну та душ, саме тому в них було прийнято купатися без одягу.

Перші пляжні костюми

У XIX столітті купання поступово перестало бути виключно гігієнічною процедурою, коли в моду увійшли морські ванни. Тоді ж стали з'являтися і купальники, і заборони. У 1860-х чоловіки купалися в бавовняних леотардах — спеціальних комбінезонах, названих на честь акробата Жюля Леотара (у якого був аналогічний костюм). Однак жіночий пляжний костюм мав складатися мінімум з шести різних елементів: мішкуватих штанів до колін, вільної сорочки або сукні, пояса, капелюху, панчіх та туфель. А щоб виглядати пристойно за мірками того часу, в сукню ще й могли вшивати невеликі грузики, щоб тканина не спливала та не демонструвала жіночі ноги та сідниці, хоча ті й були прикриті шароварами.


Якщо ж вас цікавлять сучасні купальники, варто звернути увагу на моделі бренду Victoria’s Secret. Чудовий вибір є за посиланням https://secretangel.kiev.ua/ua/kupalniki/

В кінці XIX століття жінки перестали носити спідницю на пляжі — замість неї відтепер можна було обійтися особливими брюками. Крім того, стали випускати спеціальні «плавальні» моделі корсетів. Але справжня модна революція трапилася на початку XX століття завдяки плавчині на ім'я Аннет Келлерман.

Аннет народилася в 1886 році в Австралії. У дитинстві вона перехворіла поліомієлітом і для відновлення м'язів ніг стала плавати. Плавання припало їй до душі, і Аннет всерйоз зайнялася спортом. У 1905 році Келлерман стала першою жінкою в світі, яка здійснила спробу переплисти Ла-Манш. У 1907 році її ім'я знову потрапило в газети, на цей раз через «непристойний одяг»: обтягуючий щільний купальник, за сучасними мірками більше схожий на комбінезон. Аннет була заарештована за неналежну поведінку на пляжі та «презирство до добрих звичаїв».

Поставши перед суддею, Келлерман пояснила, що в брюках та сукні плавати просто неможливо. Суддя прийняв сторону Аннет та дозволив носіння купальника, але перемога була частковою, тому що поверх купальника належало вдягати сукню. Після судового процесу Келлерман почала зніматися в кіно та перетворилася в голлівудську зірку. У 1916 році Аннет стала першою актрисою, що з'явилася оголеною в голлівудському фільмі «Дочка Нептуна».

Завдяки сміливості Аннет Келлерман суцільний облягаючий купальний костюм поступово став популярним. Хоча він мало був схожий на сучасний купальник, а швидше нагадував комбінезон з укороченими штанинами. Довжина штанин строго регулювалася: не більше 5 см вище коліна. У 1920-ті роки у Франції та в США по пляжам ходила поліція, яка вимірювала довжину купальників. Якщо результат не задовольняв поліцейських, то вони виганяли «порушників» з пляжу та виписували їм штраф. Поява купальника Келлерман збіглася з першою хвилею фемінізму. 

Бікіні

5 липня 1946 року увійшло в історію моди як день, коли з'явився перший купальник під назвою бікіні. Його створив французький інженер Луї Реар. Назва була відсилкою до коралового острова в Тихому океані, на якому США займалися ядерними випробуваннями. Купальник і справді справив ефект атомної бомби. Проект Реара шокував повоєнне суспільство. Рекламний слоган звучав так: «Бікіні - перша анатомічна бомба». Жодна професійна модель не погодилася демонструвати настільки непристойний костюм, тому Луї Реару довелося найняти стриптизерку.

У популяризацію моделі внесла вагомий вклад французька актриса Бріджит Бардо, яка першою з актрис не посоромилася з'явитися в бікіні на екрані у фільмі «Маніна, дівчина в бікіні» ( 1952 ). Прикладом Бардо пішли й інші зірки Голлівуду — Мерилін Монро ( у фільмі «Ніагара», 1953 ), Урсула Андрес ( у фільмі «Доктор Ноу», 1962 ). 

Країни з сильними католицькими традиціями — Іспанія, Португалія, Італія, не сприйняли нову моду. На громадських пляжах діяла заборона на носіння бікіні. Папа римський охрестив аксесуар гріховним та заборонив пастві його носіння. Однак сексуальну революцію вже не можливо було зупинити.

З 1960-х відкритий купальник майже не змінювався. У 1970-х з'явився в'язаний купальник, а в 1980-х — суцільний, але з високою лінією бікіні, в 1990-х найбільш популярною моделлю став червоний купальник в стилі головної героїні «Рятувальників Малібу», яку зіграла Памела Андерсон. У 2000-х пляжна мода орієнтувалася на Періс Хілтон та вечірки в Майамі.