Специфічна термінологія присутня в будь-якій галузі, де працюють люди. Знайомство з нею додає глибини розуміння предмета. Осягнути його автентичність та внутрішні змісти. Чай — не виключення. За тисячоліття існування чайної галузі вона сформувала десятки специфічних термінів. Деякі вам вже знайомі. Як-от усутя чи койтя — способи, якими можна приготувати чай матча. Або тяван — спеціальний посуд на ніжці, в якій порошковий чай готують та подають. Та цими термінами чайний світ не обмежується. Тому пропонуємо вам розширити вокабуляр ще декількома.
Ічібан-ча
З японської це слово перекладається як один («ічі») чай («ча»). Ну, або перший чай. Так позначають перший весняний збір чаю в Японії, який зазвичай відбувається у травні. Це преміальне листя використовують для виготовлення матча церемоніальної якості та інших сортів найвищого ґатунку.
Іши-усу
А так називаються автентичні кам'яні млинки, за допомогою яких ічібан-ча перетворюють на дрібний однорідний порошок маття. Ці млинки роблять з особливого виду граніту, який видобувають в горах Японії. Він дуже міцний, а ще має особливу текстуру, яка дозволяє проявити, підкреслити аромат чайного листя.
Такі кам'яні млинки дуже важкі, та попри це раніше їх крутили вручну, намагаючись дотримувати певної швидкості. Пізніше були спроби замінити камінь металом, проте результати виявились невтішними. Власне, сорти кулінарної якості подрібнюють на металевих млинках й не зважають на швидкість. Але церемоніальний чай і нині виготовляють за допомогою іши-усу, але вже з мінімальною механізацією — тепер їх крутить не людина, а двигун.
Перемелювання відбувається вкрай повільно: млинок має безперервно рухатись в одному напрямку та на одній швидкості, щоб подрібнити листя до розміру одного мікрона. Якщо рухатиметься занадто швидко, листя перегріється й почне гірчити. Якщо занадто повільно або в неправильному напрямку, порошок не буде достатньо дрібним або ж листя злипнеться.
Тенча
Тенча те, з чого починається будь-який чай. І будь-який порошковий сорт, і чай дянь хун. По суті це напівфабрикат, на який перетворюється зібране листя. Та в кожному окремому випадку цей напівфабрикат виглядатиме по-різному. Наприклад, для сортів, що складаються виключно з бруньок, тенча — це самі лише бруньки, звільнені від стебел та листя. Для порошкового чаю матча — наймолодше листя без стебел та перетинок.
Чайне дно
Чайне дно — це те, що залишається на дні чашки після того, як настій випили. Тобто вже використана заварка, яка насправді є дуже інформативною й дозволяє чимало дізнатись про походження напою, який ви пили. Спеціалісти радять звертати увагу на розмір та цілісність листя, їхній колір та еластичність. Відмічати для себе товщину та довжину стебел. Перевіряти, чи є на дні сміття, крихти чи пил. Гарний чай залишатиме так само гарне чайне дно — листя велике, ціле, з блискучою поверхнею, з коротким стеблом та без сміття або з мінімальним включенням крихт, що неминуче з'являються у деяких сортів під час транспортування та пересипання.
Традиційно термін «чайне дно» застосовувався виключно для листяних сортів чаю. Проте чай гречаний на сайті Teaonline теж можна оцінювати за цим принципом: звертати увагу на колір, структуру та цілісність зерна після заварювання. Й навіть спробувати його з'їсти, аби отримати ще більше користі.
