Складні питання до українського націоналіста із Кам'янського

Питання української мови та націоналізму сьогодні часто називають болючим. Дехто вважає недоцільним говорити про це у часи, коли країна переживає війну. А дехто наголошує на тому, що саме вирішене на державному рівні «мовне питання» допоможе у майбутньому не повторювати помилок сьогодення. Про український націоналізм та національну культуру у Кам’янському ми поговорили з Сергієм Злючим – поетом, членом ВО «Свобода», громадським діячем і радником міського голови з питань культури. 

- Ваша партія та, зокрема, особисто Ви підтримували Майдан, виступали за втілення в життя його принципів та ідеалів. Сьогодні, на Вашу думку, що зроблено, а що ще потрібно зробити у цьому напрямку на місцевому рівні – у Кам`янському?

- Дуже не просте питання. Є люди, які вважають, що зроблено багато позитивного, але я так не вважаю. Добре те, що ми не скотилися у дефолт, те, що ми не скотилися до якихось повністю антисоціальних речей – це добре. Хочу сказати, що «Свобода» завжди займала окрему позицію стосовно Майдану: ми завжди виступали і будемо виступати за українську Україну. Це було нашою принциповою позицією і на Майдані у тому числі. Люди на Майдані виступали за європейські цінності, але такі цінності – вони різні, є такі, які не сприймаються з моральної, етичної точки зору. Тобто, ми виступали, безумовно, за входження до великої європейської спільноти як цивілізована країна, але з певними застереженнями. Я думаю, що саме тому, що ми не змінили свої позиції у цьому сенсі, все було зроблено так, щоб наші представники зайшли у парламент України у мінімальній кількості. Були створені міні-партії, які працювали на нашому електоральному полі, вони, можливо, зменшили присутність «Свободи» у Верховній Раді України.

- У Верховній Раді мінімальна кількість представників «Свободи», а от на місцевому рівні і, зокрема, у Кам`янському, вдалося вперше увійти у такій кількості у міську раду. З чим це пов’язано?

- Раніше по області взагалі не було представників «Свободи», а тепер і у районах, і у нас в місті є кілька чоловік, які увійшли до нашої міськради – це два представника «Свободи». Ми, нажаль, не маємо особливого впливу, але те, що ми там є – це говорить про те, що міф «Свободу» можна поховати і забути» – це реально міф, який хочеться бачити реалізованим нинішній владі. Мені приємно, що частина людей, які наразі сидять у міській раді, прийшли на майданівських гаслах. Вони не є націоналістами, але, у всякому разі, вони є українськими патріотами. Але знов таки їх меншість. І це, можливо, для нашого міста природньо, тому що багато років ніхто не займався питанням патріотичної пропаганди. А з усіх можливих гармат лупили по патріотах. Завжди так було, я 26 років працюю у Кам`янському і не змінював ніколи напрямку своєї діяльності. Я – український націоналіст і я гордий з того.

- Ви неодноразово  говорили про те, що у Кам`янському вам часто доводиться чути за спиною «бандерівець». Також Ваші опоненти часто використовують слово «нацизм». Де та межа – між націоналізмом і нацизмом у вашому розумінні?

- Для мене це дуже просте питання, на яке є дуже проста відповідь. В українському націоналізмі ви ніде не зустрінете зверхності по відношенню до інших націй. У всіх теоретиків – Донцова, Міхновського – немає ніде зверхності. Ми готові жити у добросусідстві з іншими народами, з огляду на те, що так їх доля склалася, що їх колись завезли сюди, як у ті страшні часи голодомору, коли вимирали цілі села і з Росії завозили сюди населення. Саме тому так багато російських прізвищ в українських селах. В цьому сенсі націоналізм в Україні є особливим. Мене не цікавлять люди, які говорять, що ми нацисти, бо ми – націоналісти! Той рівень націоналізму – йому дуже далеко до польського, французького, німецького націоналізму. Бо там він має статус державного. Він чітко реагує на ті процеси, які відбуваються у суспільстві. Якби у нас з початку часів незалежності питання націоналізму було винесено на держаний рівень, то сьогодні ми би мали нормальну українську спільноту.

- Тобто, Ви вважаєте, що націоналізм у певному розумінні може допомогти країні вийти із кризи?

- Перевага завжди у національному дусі. На війні, на фронті це відчувається найбільше. Багато хлопців, які пройшли АТО, вони повернулися і тепер розказують, що зрозуміли, що таке українська мова. От коли по рації хлопці між собою розмовляють українською, то москалі їх не розуміють. От в чому перевага, бо радіоефір відкритий, і якщо там сидить не сепар, а російський військовий, то він же нічого не розуміє в українській мові, особливо якщо ми швидко розмовляємо. За останні сто років Україна втратила третину своїх територій. Спочатку там знищили українську мову, потім культуру. От що таке мовний чинник, це дуже серйозно. А ми займаємося самознищенням.

- Ви також свого часу були російськомовним українцем?

- Я почав вивчати українську мову у 1991 році. Я був цілком успішний молодий поет, який друкувався і в Росії, і в Києві, а потім я зрозумів – а що далі? Я українець. Я зрозумів, що цього мало. Український патріот повинен бути українсько-культурним патріотом. Якщо ти не знаєш української культури – то хто ти є тут? Кожен, наприклад, поляк знає свою мову, свою культуру. А російськомовний українець знає свою культуру? Тричі знищена Польща повернулася до своєї державності за рахунок польської культури, польської культурної інтелігенції. Не дай Господь, у нас відбудуться такі страшні процеси, які знищували Польщу, що тоді? За рахунок чого і кого зможе відродитися Україна? Цих людей повинно бути більше!

- І що для цього треба зробити?

- Я думаю, що для цього повинен бути цілий комплекс націозахисних заходів. Можливо, якихось законодавчих актів, можливо, частина бюджета повинна бути направлена на це. Бюджет же створюють українці? Я не розумію, чому ми повинні витрачати колосальні гроші на фінансування російських шкіл? Чому ми повинні виховувати українських манкуртів? Вони ж очманілі виходять з цих російських шкіл! Їм уже прищепили цей вірус про «деревенский язик». Це зараз, у Кам`янському відбувається! Ці вчителі живуть за рахунок українського бюджету і готують прекрасну синекуру для «руського міра». Я розумію, що мою точку зору дуже мало людей поділяють. Але я просто нормальний член українського суспільства, а тут, у нашому місті, маю бути українським радикальним націоналістом, щоби відстоювати українські ідеї, в Україні, де фактично я у себе вдома!

- Як вважаєте, за яким напрямком іти, аби покращити життя у місті, у країні?

- По-перше, я хотів би відзначити, що нинішня влада робить страшну дурість – вона починає душити середній і малий бізнес. Він знову зазнає страшних ударів і це відчувається на всьому. У нас відбулася стовідсоткова олігархізація суспільства. Зараз все належить олігарху – місцевому, обласному чи загальноукраїнському, але все підпорядковано одному якомусь олігарху. Це ми можемо по нашому місту перевірити, по цих двох людях, які розшукуються в Штатах, я читав в пресі. А у нас вони богують практично, я думаю, що це не зовсім правильно. Весь оцей сегмент ЖКГ, він міг би бути розібраним між середніх та малих підприємців, які б виконували певні замовлення для міста, а так це належить двом людям, які наживаються на цьому по максимуму, залишаючи нам хліб та видовища. Така моя думка.

Біографічна справка

Сергій Злючий - український письменник, перекладач, громадський діяч, член ВО «Свобода», член Національної спілки письменників України.

Народився 15 червня 1953 р. у м. Дніпродзержинськ. Закінчив Дніпродзержинський індустріальний інститут. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ-го ступеня», нагороджений Святійшим Патріархом Київської і всієї Руси-України медаллю «За жертовність і любов до України», нагороджений медаллю «За значний внесок в розвиток Дніпропетровщини».

Автор книги оригінальних поезій «Білий час» (1999), «Мідні леви» (2013).

Книга перекладів Йосипа Бродського «Мовою дітей»(2000).

Примечание. Редакция не всегда разделяет точку зрения автора или политика, которые печатаются в газете и на сайте 5692. Тем не менее, мы считаем, что наши читатели вправе знать правду о всех политических, общественных и экономических идеях и тенденциях в нашем городе и стране. А выводы делайте самостоятельно.