Тисяча Зеленського та національний кешбек: недоліки та проблеми

З початку грудня в Україні запустили дві нові ініціативи: «Тисяча Зеленського» та «Національний кешбек» через застосунок «Дія». На перший погляд, усе виглядає досить привабливо — держава пропонує гроші «на шару». Хто ж від такого відмовиться, правда? Але якщо придивитися уважніше, за цими, здавалося б, щедрими бонусами ховаються нюанси, які можуть неабияк вплинути на фінансову приватність кожного з нас.

Що це означає на практиці?

Згідно з постановою Кабміну №952 від 20 серпня 2024 року, для участі у програмі обов’язково потрібно вказати номери своїх рахунків і погодитись на аналіз платежів. Детально це прописано в документах для таких програм. І якщо ви готові заради 1000 гривень показати всі свої витрати, то чому б і ні? Але питання у тому: чи насправді це варте того?

Колишній нардеп Володимир Ар’єв стверджує, що тут йдеться навіть не стільки про гроші, скільки про можливість держави тримати під контролем усі фінансові операції громадян. Для чого це? Ну, кожен може зробити свої висновки. Можливо, аби краще розуміти економічну ситуацію в країні. А може й для того, щоб мати можливість впливу чи контролю. Як би там не було, обміни фінансовими даними з банками — це вже не те саме, що тримати «готівку під матрацом».

А якщо гроші потрібні на благодійність?

Цікаво, що є й ті українці, які планують використати тисячу суто на благодійні потреби: передати зібрані кошти на ЗСУ чи волонтерські ініціативи. У такому разі, на думку критиків програми, було б простіше розподіляти ці гроші одразу через держбюджет, а не змушувати людей проходити через усі ці фінансові процедури з відкриттям рахунків і розкриттям даних. Адже сам шлях до отримання коштів тут більше схожий на документально-фінансову епопею.

Чи є альтернативи?

Чесно кажучи, ситуація виглядає дещо двозначною. З одного боку, є спроба запропонувати людям щось корисне — нібито бонус від держави в складні часи. Але з іншого, використання таких програмах може відкрити ваш фінансовий стан для цілком обґрунтованого спостереження, а для декого це — достатньо тривожний сигнал.

Один з думок політиків звучить доволі іронічно: «Кошти заманливі, а технічні деталі нікого не цікавлять». Загалом відчуття таке, що людям пропонують ніби невеличкий презент, але «додають» при цьому значний рівень контролю.

Кому це вигідно?

Якщо вас не хвилюють питання конфіденційності, то чому б і ні? Але якщо ви цінуєте свою приватність і не хочете, щоб ваші витрати були постійно «під лупою», можливо, варто двічі подумати, перш ніж погоджуватись. Це питання вибору кожного — віддати перевагу швидким вигодам чи довготривалому збереженню автономності.

І, погодьтеся, це навіть кумедно: тисячі гривень явно не змінять ваше життя кардинально, але той «цінник», який може критися за цією «щедрістю», вже змушує задуматися.