Українці не здаються: акції на підтримку полонених і зниклих безвісти охопили міста країни

"Якщо кричати будуть мільйони, почує світ". Це гасло лунало в багатьох містах України, де люди зібралися на акції підтримки полонених і зниклих безвісти. Серед учасників – родичі, друзі та просто небайдужі громадяни. У центрі уваги – долі тисяч українців, які перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти.

Станом на 2024 рік офіційна статистика шокує: понад 55 тисяч осіб в Україні мають статус зниклих безвісти. Водночас Україна активно працює над поверненням своїх людей. Протягом року проведено 11 масштабних обмінів полоненими, завдяки яким на батьківщину повернулися понад 1 200 осіб.

Запоріжжя: історія однієї родини

Ольга прийшла на акцію разом із дворічним сином. Вона тримає в руках фотографію чоловіка, який служив у ЗСУ та, ймовірно, потрапив у полон.

Ми не маємо офіційного підтвердження, що він у полоні. Знаємо лише, що зв’язок обірвався два місяці тому. Обмінені полонені, з якими ми спілкувалися, кажуть, що його серед них не бачили. Але ми не здаємося і продовжуємо шукати будь-яку інформацію, – розповідає Ольга.

Для багатьох таких родин подібні акції – це спосіб привернути увагу та нагадати суспільству про те, що кожен із зниклих має ім’я, сім’ю та історію.

Вінниця: єдність маріупольців

На центральній площі Вінниці зібралися маріупольці, які втратили дім, але не втратили надію. У руках людей – фотографії тих, хто досі перебуває в полоні.

Ми тут, бо не можемо мовчати. Кожна така акція – це сигнал владі, міжнародним організаціям і всім небайдужим. Це нагадування, що боротьба триває. І наші люди мають повернутися додому, – говорить Катерина, помічниця ветеранів із центру "ЯМаріуполь".

У 2024 році обміни стали регулярними, що дозволило повернути додому близько 1 200 полонених, серед яких оборонці "Азовсталі", Чорнобильської АЕС і навіть легендарні захисники острова Зміїний. Останній обмін наприкінці грудня дозволив звільнити 189 осіб.

Чому ці акції такі важливі

Подібні заходи – це більше, ніж просто зібрання людей. Вони виконують кілька ключових функцій:

• Нагадування суспільству про те, що проблема полонених і зниклих безвісти залишається актуальною.
• Тиск на владу та міжнародні організації для активізації процесів повернення.
• Підтримка родин, які борються за своїх близьких.

Це не тільки про наших рідних. Це про всіх нас, про нашу країну. Ми мусимо показати, що ніхто не забутий, ніхто не залишений, – каже Ольга з Запоріжжя.

Що далі

Громадськість продовжує боротися за кожного українця. Акції планують проводити і надалі, бо мовчання – це згода. Україна не готова погоджуватися з втратою своїх людей.