Сирський про мобілізацію: чому обережність важливіша за поспіх

Олександр Сирський, Головнокомандувач ЗСУ, підняв болючу тему: мобілізація не встигає закрити всі потреби фронту. На перший погляд здається, що призов має вирішити цю проблему, але реальність трохи інша. Бракує не просто людей, а саме тих, хто потрібен зараз у механізованих бригадах.

До речі, цікавий момент: розумне планування дозволяє зменшити кількість тих, хто працює "в тилу", на логістиці чи в обслуговуванні. Але все це робиться так, щоб важливі спеціалісти не потрапили на фронт без крайньої потреби.

Чому фахівці Повітряних сил залишаються у своїй сфері

Сирський підкреслив важливий момент: є наказ, який забороняє переводити висококваліфікованих спеціалістів Повітряних сил у піхоту. А й справді, хто буде обслуговувати літаки, якщо цих людей відправити на передову?

На таких фахівців витрачаються великі кошти, вони мають безцінний досвід, який просто неможливо замінити, — сказав Головнокомандувач.

І тут важливо розуміти: кожен спеціаліст на своєму місці — це запорука успіху.

Штаби все прорахували

За словами Сирського, штаби проводять детальні розрахунки, щоб точно знати, кого і в якій кількості можна залучити. Це схоже на складний пазл, де потрібно зберегти баланс між фронтовими потребами та підтримкою в тилу.

З іншого боку, рішення приймаються обережно, щоб уникнути ситуацій, коли критично важливі фахівці змушені залишати свої позиції.

Що відомо про наказ Генштабу

Ось цікавий момент: Генеральний штаб ЗСУ ще раніше пояснив, що авіаційних спеціалістів переводити у піхотні частини ніхто не планував і не планує. Це звучить абсолютно розумно. Люди, які мають справу з літаками, — це  ті, кого важко кимось замінити. Їх знання і досвід — це як важливий механізм, який краще не чіпати.

Головнокомандувач Сирський, до речі, повністю підтримує цей підхід. Бо якщо задуматися: хто буде ремонтувати ту ж техніку, якщо всі фахівці опиняться на передовій? Ніхто. І це вже проблема, погодьтеся.

Як це впливає на армію

Від цих людей залежить, чи підніметься літак у небо, чи вийде виконати бойове завдання. Якщо їх немає, армія починає "шкутильгати" на технічному фронті. Це ж ніби спробувати бігти марафон, коли одна нога в гіпсі. Здається,  Генштаб це чудово розуміє.

Що сказати наостанок

Мобілізація, звісно, потрібна — це факт, з яким не посперечаєшся. Але вона не всесильна. Є такі прогалини, які просто не закриєш, навіть якщо мобілізувати усіх підряд. Потрібно дуже обережно розпоряджатися тими людьми, які вже є, і не допустити, щоб ключові спеціалісти випадково опинилися не там, де вони найкорисніші.

Звісно ж рішення завжди знайдеться, але важливо не робити необачних кроків. Бо знаєте, це як у шахах — одна помилка, і вже втрачаєш фігуру, яку не повернеш назад.