Істерики та ультиматуми: як навчити дитину слухати батьків

Ще до народження дитини багато хто уявляє себе майже ідеальними батьками. Ну, знаєте, тими, хто перечитав усі книги з виховання, переглянув десятки відео та випитав усі секрети у знайомих. Але реальність інколи далека від ідеалу. Можливо, ви думали, що ваша дитина буде слухняною і без проблем погоджуватиметься з вашими правилами. А насправді — малюк командує вами так, ніби він народився начальником. Спершу це здається навіть милим, але потім раптом розумієш: ситуація вийшла з-під контролю. Чому так відбувається і як це виправити?

Чому дитина починає "керувати"

Відповідь лежить у поведінці самих батьків. Часто ми самі створюємо "маленького керівника" і навіть цього не усвідомлюємо. Наприклад:

• "Культ дитини". Ми захоплюємося кожним дрібним досягненням малюка, ніби це подвиг. Як результат, у дитини формується очікування, що всі її дії повинні викликати овації.
• "Родинний джин". Ви завжди поруч, щоб виконати кожне бажання дитини, навіть якщо це означає кидати всі свої справи.
• "Без вас — ніяк". Діти, які звикли, що дорослі завжди поряд, навіть не уявляють, як гратися самостійно. Їм потрібна постійна увага, бо вони звикли бути в центрі подій.

Як повернути собі лідерство

Добра новина: ситуацію можна виправити. Але для цього доведеться змінити підхід до виховання. Якщо дитина не почне рахуватися з вами зараз, у майбутньому це обернеться великими проблемами — як для вас, так і для неї.

Що варто робити:

Ви — головний у родині

Це звучить очевидно, але важливо дати зрозуміти дитині, що вирішальне слово залишається за вами. У критичних ситуаціях (наприклад, коли йдеться про безпеку) це може врятувати дитині життя. Поясніть їй, що ваші рішення — це турбота про її добробут.

Встановіть чіткі правила

Правила — це основа. Вони не повинні бути жорсткими, але їх потрібно виконувати. Наприклад, нехай дитина відповідає за миття посуду чи догляд за домашнім улюбленцем. І головне: жодних "забув", "потім" чи "не хочу". Тільки після виконання своїх обов’язків — ігри чи перегляд мультфільмів.

Не піддавайтеся на істерики

Істерики — класика, особливо в публічних місцях. Знайома ситуація? Дитина кричить, а ви готові виконати будь-яке бажання, аби припинилися ці погляди перехожих. Зупиніться. Дайте зрозуміти, що крики більше не працюють. Тільки спокійний діалог — ось єдиний спосіб домовитися.

Дитина — не центр всесвіту

Любити дитину — це не означає крутитися лише навколо неї. Навчіть її гратися самостійно. Поясніть, що у вас теж є свої справи, друзі, потреби. Це нормально — приділяти час собі. Дитина має бачити, що ваш світ не замикається тільки на ній.

Як бути далі

Зміни будуть непростими, але поступово дитина звикне до нового підходу. Головне — послідовність. І знайте: навіть якщо ваш маленький "керівник" спершу буде протестувати, зрештою він почне до вас дослухатися.