
Масниця 2025: коли відзначатимемо, що означає свято та які традиції існують

Масниця — це коли зима вже махає рукою на прощання, а весна тихенько стукає у двері. Цілий тиждень гулянь, смачних вареників і млинців, ігор та обрядів — ну як тут не полюбити таке свято? Його святкують із давніх-давен, ще коли християнства на горизонті не було, а потім Масниця трохи підлаштувалася під Великий піст. Тож давайте розбиратися, коли і як святкувати її у 2025-му, і що вона взагалі означає.
Коли чекати Масницю
Тут усе прив’язано до Великодня, а той, як відомо, щороку гуляє по календарю. Тому й Масниця змінює дати. У 2025 році вона припадає на 24 лютого – 2 березня. Тиждень перед Великим постом, коли ще холодно, але в душі вже весна. У народі її ще називають Колодієм, Сиропусним тижнем чи Бабським святом — кому як до душі.
Що роблять на Масницю
Цей тиждень — як маленьке життя, кожен день зі своїм настроєм і традиціями. Ось як це виглядає:
- Понеділок. Зустрічають свято. Хтось із гірки на санках гасає — кажуть, чим далі з’їдеш, тим кращий урожай буде.
- Вівторок. Час залицянь — молодь жартує, грається, а дехто приглядає собі пару.
- Середа. Ласуни в захваті — столи гнуться від вареників із сиром, млинців із маслом.
- Четвер. Гуляння на повну — до ранку співають, танцюють, веселяться.
- П’ятниця. Тещині вечори — зяті кличуть тещ у гості, пригощають, миряться.
- Субота. Невістки свекрух запрошують — такі собі сімейні посиденьки.
- Неділя. Прощена неділя — усі в церкві чи вдома просять вибачення, готуються до посту.
А ви знали, що Масниця — це ще й перехід? Від м’ясного до пісного, від зими до тепла.
Кого спалюють і за що "карають"
У давнину був цікавий звичай із Колодієм — солом’яною лялькою, яку робили, хрестили, а потім спалювали - ніби Зиму проганяли, щоб Весна швидше прийшла. Тривав він у нас десь до 1920-х, і в селах його добре пам’ятають.
Ще одна штука — "колодка" на ногу парубкам. Якщо хлопець за рік не одружився, йому чіпляли дерев’яшку до ноги, мовляв, гайда родину заводити. Відкупитися можна було частуванням — пивом чи варениками, наприклад.
А ще поминали покійних — залишали на столі млинці чи сир, щоб душі предків уночі могли "поїсти".
Є й свої табу. Прясти на Масницю не можна — міль усе з’їсть, кажуть. М’ясо чи сир заготовляти — теж ні, бо зіпсується. І, звісно, сваритися не варто — краще миритися й прощати, як годиться перед постом.