Що думає про вас ваш кіт: опікун, друг чи просто годувальник

Чи замислювалися ви коли-небудь, як ваш улюблений пухнастик вас сприймає? Для нас це просто домашній кіт — милий, грайливий або часом незалежний. Але ким у цій історії є ви? Великим родичем? Другом? А може, просто зручним джерелом їжі? Давайте розберемося.

Як коти бачать людей

Виявляється, що для котів ми зовсім не величезні побратими і не інша тварина, яку вони намагаються зрозуміти. Насправді вони сприймають нас як… батьківську фігуру! Це пояснює, чому домашні коти продовжують нявкати, хоча у природі дорослі коти між собою майже не використовують звуки. Маленькі кошенята кличуть маму нявчанням, а ваш вихованець — вас. Адже хто його годує, турбується про нього та створює комфорт? Саме так — ви.

Що кіт думає, коли дивиться на вас

Якщо ваш пухнастик часто підходить і нявкає, наче просить уваги, значить, він справді бачить у вас когось, кому можна довіряти. Це підтверджують дослідження: близько 64% котів демонструють стійку прив'язаність до своїх господарів. Вони можуть тертися об ноги, лягати поряд або приносити "подарунки" (мишку чи іграшку) — усе це їхній спосіб показати, що ви для них важливі.

Ким ми є для кішок

Відомий зоолог Джон Бредшоу з Брістольського університету стверджує, що коти не вважають нас своїми родичами. Вони скоріше сприймають нас як частину своєї "зграї", але не так, як собаки. Скоріше, ми для них — великі, дивні створіння, які чомусь дбають про них, годують і грають. А разом з тим, дозволяють їм бути незалежними, як вони того хочуть.

Як бачать коти

Зір у котів влаштований не так, як у людей. Вони добре бачать у темряві, мають широкий кут огляду, але натомість їхній центральний зір слабший, ніж у нас. Тому вони більше орієнтуються на рух, ніж на чіткість деталей.

Коти не можуть похвалитися широкою палітрою кольорів: вони бачать світ у відтінках синього, зеленого та жовтого, але червоний і помаранчевий для них майже зливаються в одне. Тож якщо ви купуєте йому червону іграшку, будьте готові, що він більше оцінить її форму та рух, ніж сам колір.

Отже, кішки не бачать нас ані як гігантських родичів, ані як просто джерело їжі. Скоріше, вони вважають нас своїми опікунами — тими, хто дбає про них, як мати дбає про кошеня. І хоч вони залишаються незалежними, без вас їм усе ж таки нікуди. Так що наступного разу, коли ваш кіт замуркоче біля вас або запросить до гри, знайте — це його спосіб сказати: "Я тебе люблю". Ну, або: "Дай мені смаколик!".