Чому ЗСУ відступають з населених пунктів: думка військового експерта

Українські Збройні Сили змушені залишати окремі населені пункти через низку стратегічних і тактичних причин, які сформувались у комплексний виклик для української армії. Така ситуація зумовлена як зовнішніми, так і внутрішніми факторами, що впливають на спроможність військових утримувати позиції, незважаючи на високий рівень боєздатності та відданості справі захисту України. Військовий експерт Владислав Селезньов дав детальне пояснення причин відступів українських військових під натиском російських військових сил.

Причини відступу: комплексний підхід

Військовий експерт Селезньов виділяє три ключові причини відступів українських військових. Кожен з них впливає на тактичні рішення та визначає загальний перебіг бойових дій.

Кількісна перевага особового складу з боку Росії

Російські війська мають значну перевагу в чисельності, що створює суттєвий тиск на позиції ЗСУ. За словами Селезньова, російська армія постійно збільшує кількість особового складу та матеріально-технічних ресурсів, що дозволяє їм здійснювати активні наступальні дії та підкріплювати позиції. Важливо зазначити, що російські військові, незважаючи на втрати у власних лавах, використовують ресурси для подальшого просування на українській території. За висловом експерта, окупаційна армія готова «встилати шлях трупами своїх солдатів», щоб досягти бажаних територіальних цілей. Така ситуація ставить українські війська у складне становище, коли навіть тактично грамотно організована оборона потребує значних людських і матеріальних ресурсів, яких у ЗСУ об’єктивно менше.

Психологічне та фізичне виснаження українських бригад

Друга важлива причина відступів українських військових, на думку експерта, полягає в тривалому перебуванні військовослужбовців на передовій. Багато бригад, які беруть участь у бойових діях понад рік, знаходяться в стані психологічного та фізичного виснаження. Довготривала участь у бойових діях з постійним ризиком для життя, обстрілами, нестачею відпочинку та часто відсутністю ротації призводить до емоційного вигорання та зниження загальної боєздатності особового складу. Це знижує ефективність української армії, адже втомлені солдати не завжди можуть швидко реагувати на зміни на полі бою, оперативно ухвалювати рішення або ефективно здійснювати оборонні дії.

Командирські помилки і відсутність системного аналізу попередніх дій

Третя причина, яка впливає на тактику та стратегію ЗСУ, – це помилкові рішення, ухвалені на рівні командирів. Владислав Селезньов підкреслює, що ефективне командування передбачає постійний аналіз попередніх дій для виявлення помилок і розробки більш успішних стратегій у майбутньому. Однак, як зазначає експерт, в українській армії ще не достатньо сформована практика дослідження власних помилок і проведення післяопераційного аналізу. Це не тільки гальмує розвиток злагодженості в командуванні, але й створює ризик повторення тих самих помилок. Хоча українська армія швидко адаптується і трансформується, прагнучи відповідати стандартам сучасної військової сили, зокрема НАТО, в процесі реформування та розширення бойового досвіду певні командирські помилки все ще залишаються проблемою.