Чому ми не пам’ятаємо раннього дитинства: науковці зробили несподіване відкриття

От скажіть, ви пам’ятаєте, як вам було рік чи два? Отой перший день народження, коли родичі тішилися більше за вас? Або, можливо, як смакувала улюблена каша, яку мама готувала щоранку? Найімовірніше — ні. Але що, як ці спогади нікуди не зникли, а просто… заблоковані?

Як досліджували дитячу пам’ять

Вчені вирішили розібратися з цим питанням і провели досить цікавий експеримент. Вони взяли 26 немовлят, найменшим було всього 4 місяці, а найстаршим — майже два роки, і спробували з’ясувати, як працює їхня пам’ять. Ну, не запитаннями ж їх мучити, правда?

Тож малюків поклали в апарат МРТ (звісно, без примусу) і почали показувати їм різні зображення. Уявіть: картинка з’являється на дві секунди — і зникає. Потім ще одна, ще… А після паузи їм знову демонструють вже знайому картинку поряд з новою. І тут цікаве: якщо малюк довше дивиться на те, що вже бачив, значить, він його впізнав. Пам’ять працює. Якщо ж байдуже дивиться на все підряд — ну, тут вже питання.

Що ж показали результати

Звучить просто, але коли вчені порівняли результати сканування мозку, вони помітили, що в дітей старше року гіпокамп (це така ділянка мозку, яка відповідає за пам’ять) працює значно активніше. І ще цікавіше: тільки у цієї групи підключалася орбітофронтальна кора, яка допомагає нам аналізувати та приймати рішення. Тобто, умовно кажучи, пам’ять у найменших ще "не дозріла".

Чому дорослі не можуть згадати дитячі спогади

А тепер найцікавіше — чому ж ми, подорослішавши, не можемо згадати те, що пережили в перші роки життя?

Є припущення, що вся справа в шалених змінах, які відбуваються в мозку дитини після року. Дитина починає активніше пізнавати світ, вчиться говорити, координувати рухи, а гіпокамп тим часом росте, як на дріжджах. От і виходить, що старі "файли" або стираються, або залишаються десь на задвірках пам’яті, куди сучасний мозок просто не має доступу.

Це ніби зміна операційної системи — нова не завжди може прочитати файли старої, — пояснює професор Єльського університету Нік Терк-Браун, керівник дослідження.

Чи можна якось розблокувати ці спогади? Наразі науковці над цим працюють, але поки що наш перший рік життя залишається для нас закритою книгою. Можливо, це й на краще — бо хто знає, що ми там накоїли, поки були маленькими.