Чому ми так боїмося самотності: пояснення психологів

Самотність – це не просто про відсутність людей поруч. Вона може наздогнати навіть у великій родині, у компанії друзів чи на роботі серед колег. Хтось відчув її ще в дитинстві, коли батьки затримувалися на роботі, а хтось – у дорослому віці, коли в складний момент не знайшлося поруч нікого, хто б підтримав. Ми всі боїмося залишитися самі в старості, боїмося не знайти того, хто пройде цей шлях разом із нами.

Але найгірше – це страх перед неминучістю. Бо, якщо подумати, ми приходимо в цей світ самі й так само його покидаємо. Чому ж тоді так панічно прагнемо заповнити цю порожнечу?

Що таке самотність

Відомий американський психіатр Ірвін Ялом вважав страх самотності одним із головних екзистенційних страхів людини. Він виділив три рівні ізоляції:

• Міжособистісна – коли людина не може чи не хоче будувати стосунки з іншими. Це може бути пов’язано з фізичною віддаленістю, страхом відкритості або навіть просто відчуттям, що тебе не розуміють.
• Внутрішньособистісна – коли людина відгороджується від власних почуттів. Зазвичай це корінням сягає дитинства, коли батьки нав’язують своїм дітям, що вони "мають" робити, що "правильне". У результаті доросла людина вже не розуміє, чого хоче вона сама, а що – лише відгомін батьківських очікувань.
• Екзистенційна – це відчуття відчуженості, яке неможливо заповнити. Усвідомлення власної смертності робить це відчуття ще сильнішим, адже ми розуміємо, що врешті-решт ніхто не зможе подолати цей шлях за нас.

Чому самотність лякає

Якщо чесно, хто з нас погодився б залишитися останньою людиною на землі? Начебто й повна свобода – роби, що хочеш, жодних обмежень, правил чи очікувань. Але все одно ми прагнемо бути частиною суспільства. Навіть якщо не в найкращій ролі – головне, аби не на самоті.

Чому так

Бо інші люди – це не просто компанія, а й дзеркало, у якому ми пізнаємо себе. Через стосунки, розмови, суперечки та спільний досвід ми визначаємо, ким є насправді.

Часто після розставання людина кидається у нові стосунки не тому, що знайшла "того самого", а просто щоб не бути самій. Вона готова миритися з будь-якими обставинами, аби лиш не залишитися наодинці з власними думками.

Багато хто взагалі не знає, як це – бути наодинці з собою. У нас традиційно прийнято жити так: з батьківської сім’ї – одразу у власну, або від одних стосунків до інших, без паузи на усвідомлення себе.

Іноді самотність навіть корисна. Вона дає шанс заглянути в себе, розібратися, хто ти є без інших людей. Але цей момент багатьох лякає – тому що доводиться зіштовхнутися з власними страхами та невпевненістю.

Стереотипи про самотніх людей

Особливо це стосується жінок. Якщо жінка після 30-ти не у стосунках – суспільство часто натякає, що з нею "щось не так". Родичі, колеги, навіть випадкові знайомі можуть запитати: "А коли весілля?" або "А діти будуть?".

Цей стереотип іде з традиційних поглядів на роль жінки – берегині дому. Але зараз світ змінився. Бути щасливою можна і без "обов’язкового" чоловіка та дітей. Головне – розуміти, що тобі потрібно насправді.

Як подолати страх самотності

Еріх Фромм колись сказав, що справжня близькість з іншими можлива лише тоді, коли людина знає себе.

Самотність – не вирок. Вона не має бути заповнена будь-якою ціною, аби тільки "було кому подзвонити". Навпаки – варто спробувати стати цікавою собі, і тоді страх самотності втратить силу.