Радянський союз головного мозку: 5 звичок із минулого, які заважають якісно жити

Режим Радянського союзу досить сильно відбився на людях. Деякі звички, які виникли на той час – тепер передаються з покоління в покоління.

І все б нічого, якби ці звички не заважали якісно проживати своє життя.

Яких радянських звичок потрібно позбутися українцям читайте далі.

Краще відкладати на потім

У радянські часи люди не мали змоги будь-якої миті купити нові речі і завжди жили в страху гіршого майбутнього. На той час у сім'ях з'явилася нова звичка – все краще речі та предмети залишати на потім, а не використати зараз. Ця звичка чітко простежується у нових сервізах, які десятиліттями стояли у сервантах наших батьків.

Тотального дефіциту в Україні давно немає, а звичка є. Нове покоління до цього дня не живе в реальному часі і не отримує задоволення, відкладаючи все на потім.

Доїдати до останньої крихти

Більшість дітей за радянських часів привчали доїдати все до останньої крихти у тарілці і навіть другі страви їсти з хлібом. Така звичка також була сформована дефіцитом їжі та потребою надовго вгамувати голод. Однак зараз часи вже не такі важкі, а ця звичка все ще порушить харчову поведінку і призводить до сумних наслідків, адже їжа – це спосіб отримання енергії, а не сенс життя.

Все "за блатом"

За часів СРСР значно полегшувала життя наявність "своїх" людей усюди. Усі чули історії про знайомого продавця, який відкладав у магазині дефіцитний товар за окрему винагороду, звісно.

У незалежну Україну ця звичка перейшла з новими поколіннями, що певною мірою заважає подолати корупцію. Всі ми знаємо бажання "віддячити" шоколадкою навіть за найменшу послугу, щоб зберегти "відносини".

Старі речі для дому

Люди завжди відкладали краще на потім, але навіть це не так страшно, як звичка залишати "для дому" старі пошарпані речі. Домашній гардероб у багатьох досі складається з розтягнутих майок та старих халатів.

"А що подумають люди"?

У СРСР всі люди жили в режимі оціночних суджень та страху про думки інших людей. Так повелося, що думки інших людей стали ціннішими, ніж власні. Такі установки заважають проживати життя так, як ви хочете саме ви і робити те, що хочете саме ви. Страх засудження відбирає свободу дій та життя.