Як українцям приватизувати житло: повний гід із документами та умовами

Приватизація житла – це тема, яка хвилює багатьох українців, адже це шанс безкоштовно чи з мінімальними витратами отримати у власність квартиру або будинок. Про те, як це зробити і які документи для цього потрібні, розповідає видання "Апостроф". У цій статті ми розберемо все по поличках – від умов передачі житла до списку паперів, які варто підготувати.

Хто може приватизувати житло і на яких умовах

Кожен українець має право раз у житті приватизувати своє житло – чи то квартира, чи будинок, чи навіть кімната в гуртожитку. Головне, щоб це було державне чи комунальне житло, де ви офіційно мешкаєте. Безкоштовно житло передають, якщо на кожного члена сім’ї припадає 21 квадратний метр загальної площі плюс ще 10 "квадратів" на всю родину. Якщо квартира менша за цю норму, видають житлові чеки – це такі собі "компенсаційні ваучери" на різницю в площі та її відновну вартість.

А що, якщо житло більше? Тоді доведеться доплатити. Як це працює? Берете розмір "зайвих" метрів, множите на вартість одного квадратного метра – і платите або грішми, або цінними паперами, які могли отримати для приватизації держпідприємств чи землі. Усе просто, головне – порахувати правильно.

У гуртожитках теж можна приватизувати житло, але є нюанс: потрібна письмова згода всіх повнолітніх, хто там живе постійно чи має право на цю площу. Власність може бути спільною чи частковою – як домовитеся.

Безкоштовна приватизація: кому пощастить

Деяким українцям житло передають у власність безкоштовно незалежно від розміру площі. Отже, хто в цьому списку?— Однокімнатні квартири – їх приватизують без питань, хоч би якими тісними вони були.— Житло, отримане після знесення чи відселення з будинку, який вам належав, якщо компенсацію не платили.— Квартири чи будинки, де живуть люди з пільгами – наприклад, постраждалі від Чорнобиля чи багатодітні сім’ї з трьома дітьми до 18 років.— Помешкання ветеранів – від героїв праці до воїнів-інтернаціоналістів, а також тих, хто відпрацював 25-30 років чи має інвалідність I-II груп.— Житло сімей загиблих на службі чи виробництві, військовослужбовців із пільгами, репресованих, яких реабілітували.

Тобто, якщо ви підпадаєте під ці категорії, то метри рахувати не доведеться – усе ваше без доплат.

Які документи потрібні для приватизації

Щоб запустити процес, треба зібрати чималий пакет паперів. Але не лякайтеся – якщо все підготувати заздалегідь, то справа піде швидше. Ось що знадобиться:— Заява на приватизацію – її пишете ви як наймач.— Копія паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.— Технічний паспорт на квартиру, будинок чи кімнату в гуртожитку – без нього нікуди.— Довідка про склад сім’ї та займані приміщення – щоб підтвердити, хто з вами живе.— Копія ордера на квартиру чи договору найму (для гуртожитків) – це ваш "дозвіл" на проживання.— Документ про те, що ви ще не використали своє право на приватизацію – наприклад, довідка з попередніх адрес із 1992 року.— Якщо маєте пільги – копія документа, який це підтверджує (посвідчення ветерана, довідка про інвалідність тощо).— Згода відсутніх членів сім’ї – письмова, якщо хтось із рідних тимчасово не вдома.

Усе це подаєте до місцевих органів – зазвичай це житлові відділи при міськраді чи адміністрації.

Як це працює на практиці

Уявімо: ви живете в двокімнатній квартирі в Кам’янському, загальна площа – 45 "квадратів", а вас троє – ви, дружина й дитина. За нормою вам належить 73 метри (21×3 + 10). Оскільки квартира менша, вам дадуть житлові чеки на різницю – 28 метрів. А от якби квартира була 80 "квадратів", то за 7 зайвих метрів довелося б доплатити.

Для пільговиків усе простіше. Скажімо, ви ветеран праці з 30 роками стажу – ваша однокімнатка в 30 метрів дістанеться безкоштовно, і ніхто не питатиме про доплату. Або багатодітна сім’я з трьома дітьми – хоч би якою була квартира, вона ваша за законом.

У гуртожитках складніше через згоду всіх жильців. Буває, хтось із родичів за кордоном – тоді потрібен нотаріально завірений лист, що він не проти. Але якщо всі "за", то приватизація йде як по маслу.

Чому це важливо для українців

Приватизація – це не просто папірці й метри. Це шанс закріпити за собою дім, який ви роками вважали своїм. У Кам’янському чи Дніпрі, у селі чи столиці – правила однакові, і кожен має право на цей крок. Політика України тут проста: держава дає можливість, а ви вирішуєте, скористатися чи ні.

Для багатьох це ще й питання безпеки. Уявіть: ви приватизували квартиру – і вона вже не просто "державна", а ваша назавжди. Ніхто не виселить, не забере, навіть якщо будинок старий чи район не найпрестижніший. А для пільговиків це ще й визнання їхніх заслуг чи складних життєвих обставин.

Кілька порад наостанок

Перш ніж бігти з документами, перевірте, чи все у вас є. Буває, що техпаспорт загубився – тоді його треба відновити в БТІ. Або довідка про склад сім’ї застаріла – оновіть у ЖЕКу чи ЦНАПі. І не забудьте про згоду родичів – без цього можуть завернути.

Процес може затягнутися, якщо десь загубиться папірець чи черга в адміністрації буде довгою. Але якщо все зібрати й подати, то за кілька місяців ви вже триматимете свідоцтво про власність. А там уже спокійно пийте чай у своїй, тепер офіційно вашій, оселі.

Отже, приватизація житла – це реальний шанс для українців стати господарями свого кутка. Збирайте документи, уточнюйте норми – і вперед. Усе залежить від вас і трохи від паперової тяганини.